Академия наук

Проблеми української політичної еліти

Автор: Циганенко Кирило Дмитрович, студент, Полтавського юридичного інституту, 2 курс, 2 група, НЮУ імені Ярослава Мудрого

Вже декілька століть, людство намагається осмислити поняття політичного лідерства, проте, ці спроби не припиняються і в наш час. В країнах у яких нестала політична система, та які будуються на хиткому соціально-економічному ґрунті, головними фігурантами державної влади є політичні лідери, та політична еліта.

Найпереконливіше змальовує модель тлумачення еліт Р. Арон.  Згідно з його поглядами, практично в будь-якому сучасному суспільстві існують такі типи еліт: політична (політичні лідери партій, уряду, інших політичних сил), військова (військові та поліцейські начальники), еліта бізнесу (власники, керуючі засобами виробництва), «вожаки мас» (керівники робітничих профспілок, політичних рухів), адміністративна еліта (урядовці вищої адміністративної ланки в державі), духовна (або «духовна влада», яка впливає на світоглядні позиції людей, їхні уподобання в цьому ракурсі –  це інтелектуали, письменники, учені, священики, партійні ідеологи) [1, с. 6]. Я вважаю, що українську еліту, а саме депутатів нашої країни, можна віднести одразу до декількох типів еліти. Вони відносяться до політичної еліти, але вони мають власний бізнес, а це означає що вони відносяться і до еліти бізнесу.

Владна політична еліта України змогла запропонувати суспільству лише ту систему цінностей, що була і є близькою їй самій: орієнтацію на цінності особистого споживання, зневаги до тих, хто не є елітою [2]. Я повністю погоджуюсь з цим, адже в нашій сучасній країни існує політична еліта, яка робить все, для того щоб вони змогли купувати собі дорогі авто, речі та інше.

Підкреслимо, що для процесу державотворення в Україні існують значні перешкоди, відповідальність за які лежить на сьогоднішній політичній еліті країни. Хоча саме еліта повинна виступати провідником і генератором реформ, нових ідей, розповсюджуючи і впроваджуючи ідеали справедливості, свободи, творчості у політичні процеси [4]. Проте політична еліта України гальмує процесі демократичного реформування суспільства.

У зв’язку з тим, що зараз відбувається люстрація у нашій державі, багато людей, які являються політичними лідерами та політичною елітою, покидають свої посади. І це на мою думку дуже добре, тому що треба змінювати життя, треба змінювати людей, адже головною проблемою у формуванні політичної еліти є система її відбору, а це є клановість та кумівство. Взагалі, процес формування демократичної політичної еліти дуже довгий, та дуже складний.

Отже, можна зробити такі висновки. По-перше, в Україні немає цілісної політичної еліти, якою б пишалося суспільство. По-друге, у населення України склався негативний образ правлячої еліти, у зв’язку з тим, що вона не виконує належно свої обов’язки та повноваження. По-третє, процес формування нової владної еліти буде дуже довгим та складним, тому, що не легко буде народу повірити в чесність тих людей, які прийдуть на зміну старій еліті. По-четверте, це дуже довгий процес змін, адже це пов’язано з входженням у життя нових поколінь.

Література:

1. Відродження української національної еліти / [О.Лазоренко, Л.Козяр, Я.Дашкевич] // Бюлетень Всеукраїнського наукового та професійного товариства ім. Миколи Міхновського. – К: Українська видавнича спілка. – 1998. - №5. – с.6;
2. Кравченко Н.И.Политические и другиесоциальные ценности // Вопросы философии. –2005. -No2. –С. 3-16;
3. Інтернет ресурс: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/politics/2002/22-9-10.pdf
4. Требін М.П. Політична культура владної еліти в Україні в умовах розбудови демократичної правової держави // Харків, 20.05.2010. – с.114.